Architecture of the Corporate Governance Model on the Example of France
Architecture du modèle de gouvernance d'entreprise sur l'exemple de la France
Архітектура моделі корпоративного управління на прикладі Франції
Résumé
The traditional French definition of a corporation with a dispersed capital structure (external structure) and a corporation with a concentrated capital structure (internal structure) persists.
In a concentrated structure, ownership or control is held by a small number of individuals. This group wields significant influence over the corporation's management, hence the structure is referred to as 'internal'. Only a small number of French legal entities (primarily joint-stock companies) employ the dispersed ownership structure. This structure is distinguished by limited interest in the entity's activities, familial ties among participants, and personalization. As a result, the incentive to oversee the corporation's operations is reduced or completely absent. This type of capital structure is referred to as 'external'. The usage of this principle is widespread amongst most forms of legal entities in France (excluding the joint-stock company).
Within this context, two models of corporate governance exist, based on the dominant approach.
Firstly, there is the unitary model of corporate governance, which adopts a management approach that builds corporate governance bodies based on a monotypical principle of organizational unity.
Secondly, this model follows a binary approach to forming the management structure (a dual model of corporate governance). Here, the corporation's executive management body concentrates the organisational and administrative functions, which exercise the legal capacity of the legal entity. This occurs due to the management body's consistent and systematic functioning. This governance system is defined by a solitary board, composed of both executive and non-executive directors.
Традиційним для Франції залишається визначення корпорацій, структура капіталу яких є дісперсною (екстернальна структура), та корпорації, структура капіталу яких є концентрованою (інтернальна структура).
У концентрованих структурах власність або контроль зосереджені в руках невеликої кількості осіб. Оскільки ці особи або групи контролюють або мають вирішальний вплив на спосіб управління корпорацією, така структура отримала назву «інтернальної». Незначна частина організаційно-правових форм юридичних осіб (переважно це акціонерне товариство) у Франції мають відповідну структуру.
Дисперсна структура власності характеризується незначним інтересом до діяльності юридичної особи, сімейним характером відносин між учасниками або їх персоналізацією. Наведене зменшує стимул у контролі за діяльністю корпорації або виключає участь в управлінні нею. Таку структуру капіталу називають «екстернальною». Її застосування отримало значне поширення серед більшості організаційно-правових форм юридичних осіб у Франції (за виключенням акціонерного товариства).
За цієї обставини можна визначити дві моделі управління корпорацією, спираючись на домінуючий підхід.
По-перше, це модель управління, організаційна єдність якої має монотиповий принцип побудови органів корпоративного управління (унітарна модель корпоративного управління).
По-друге, модель, в основі якої бінарний підхід до формування структури управління (дуальна модель корпоративного управління).
У такому випадку виконавчий орган управління корпорації через постійність та системність свого функціонування концентрує організаційно-розпорядчі функції, за посередництвом яких реалізується дієздатність юридичної особи. Ця система правління характеризується єдиною радою, яка інтегрована виконавчими та невиконавчими директорами.
| Origine | Accord explicite pour ce dépôt |
|---|